§ 2. Початковий етап розслідування : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 2. Початковий етап розслідування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) зая­ви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт краді­жки вимагає негайного реагування. Необхідно передусім установи­ти, на якому об'єкті чи в кого, де, коли вчинена крадіжка, що саме при цьому викрадено.

Визначення спрямування розслідування, технічних завдань і засобів їх вирішення багато в чому обумовлено слідчими ситуаці­ями, які склалися залежно від часу, що минув з моменту крадіжки, чи виявлення її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потер­пілих, свідків та ін. Найбільш типовими слідчими ситуаціями по­чаткового етапу розслідування крадіжок є такі:

1. Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речови­ми доказами або по “гарячих слідах”. Як правило, це ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійсню­ється за допомогою заздалегідь установлених у ньому засобів охо­ронної сигналізації чи інформація надходить від конкретних оче­видців злочину, які часто самостійно або з участю працівників мі­ліції затримують злочинців з краденим. Основне тактичне завдання в даній ситуації — закріпити сліди злочину. Типові версії у вказаній ситуації: факт крадіжки мав місце і вчинена вона затриманим; зат­риманий придбав крадене майно або взяв його для схову та ін.

З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: особи­стий обшук, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його допит. Відстрочення цих дій на пізніший час не припустимо, оскільки це може негативно відбитися на схоронності викрадено­го майна (його як серйозний доказ вини злочинці намагаються позбавитися вже в момент реальної для них небезпеки затримання) та слідів на тілі й одязі затриманого, обумовлених, наприклад, спо­собом подолання перешкод. Невідкладність допиту підозрювано­го обумовлена тим, що сам факт затримання з речовими доказами справляє суттєвий вплив на обрання лінії поведінки і позицію до­питуваного (відсутність психологічної готовності пояснити, проду­мати фальшиву спрямованість своїх показань). Далі слід допитати свідків-очевидців, потерпілого, посадових або матеріально відпо­відальних осіб, що дозволить отримати важливу доказову інфор­мацію про обставини крадіжки та її виявлення, учасників та обста­вини затримання підозрюваного, коло осіб, поінформованих про розслідувану подію.

Після виконання вказаних слідчих дій слідчий проводить огляд місця події (завчасно забезпечивши його охорону), в тому числі й місця затримання підозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилу­чення інших речових доказів, що підтверджують причетність затри­маного до розслідуваної крадіжки. Початковий етап розслідування в даній ситуації закінчується проведенням обшуку за місцем прожи­вання затриманого; пред'явленням для впізнання потерпілому або матеріально відповідальній особі майна (матеріальних цінностей), вилученого у підозрюваного; криміналістичними експертизами.

2. Факт крадіжки встановлено, с відомості про гаданого злочин­ця (групу осіб), проте нікого не затримано. У розслідуванні ситуації визначальним чинником є час. Дії слідчого і працівника криміналь­ного розшуку мають відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації шляхом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні

 

прикмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг та ін.), в якому напрямку вони зникли, можливі місця їх зна­ходження, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування зло­дія (злодійської групи) по “гарячих слідах”, а також використання оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організують­ся тактичні операції: “Розшук злочинця”, “Затримання по “гарячих слідах”, “Розшук викраденого майна”, “Встановлення свідків”, які включають в себе різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло свідків у справі про крадіжку визначається в за­лежності від особливостей розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку слід виявляти свідків насамперед серед мешканців будинку, де вчинена крадіжка (з числа пенсіонерів, до­машніх господарок, учнів), а також серед працівників житлово-експлуатаційних контор (двірників, слюсарів, електриків та ін.). При розслідуванні крадіжок, учинених з приміщення державних чи колективних організацій свідки виявляються з числа клієнтів, пра­цівників та осіб, які охороняли даний об'єкт. Особливу групу свідків складають працівники комісійних крамниць, ломбардів, а також шофери таксі.

У випадках, коли в результаті проведення названих тактичних операцій злочинця встановлено і затримано, надалі необхідно дот­римуватися порядку дій слідчого, викладеного щодо до першої слідчої ситуації. Якщо ж підозрювана в крадіжці особа не буде встановлена, в подальшому проводяться огляд місця події, допи­ти свідків-очевидців і потерпілого, результати яких для встановлен­ня зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне зна­чення. Так, завданням огляду місця крадіжки в цій ситуації є ви­явлення, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточнення і розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила крадіжку. Допрос потерпілого має бути спрямований на встановлення предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб з числа знайомих і родичів (за описаними свідками-очевидцями прикметами зовнішності), можливо причет­них до розслідуваної події.

3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб'єкта злочину відсутні. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному — найскладнішою. Основні завдання — встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для цього можуть провадитися тактичні операції “Збирання відомостей про злочинця” і “Розшук викраденого майна”. Реалізація даних тактичних операцій може здійсню­ватися таким чином: попереднє опитування потерпілого (матері­ально відповідальної особи) щодо змін в обстановці місця події (поява невідомих, незвичне розташування або зникнення певних предметів тощо); огляд місця події, який включає дослідження ма­теріальної обстановки (не тільки приміщення, з якого вчинена кра­діжка, а й оточуючої місцевості — сходових площадок, горищ і підвалів жилих будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.); до­пит потерпшого та свідків (черговість допиту цих осіб визначається залежно від того, хто з них першим виявив крадіжку і повідомив про неї в міліцію); призначення і проведення судових експертиз; перевірка за криміналістичними обліками (дактилоскопічним, за способом учиненого злочину); постановка на облік викрадених но­мерних предметів; вивчення матеріалів раніше не розкритих краді­жок, учинених аналогічним способом.

Одночасно з процесуальними діями здійснюються оператив-но-розшукові заходи, характер яких визначається зібраними даними про злочинця (злочинців) і викрадені цінності. Якщо, з огляду на обставини справи, злочинець (злочинці) перебувають поблизу місця крадіжки, необхідно за допомогою працівників міліції організувати переслідування по “гарячих слідах”, засід­ки у місцях можливої появи (у тому числі на базарах, у ломбар­дах, комісійних крамницях, камерах схову ручного вантажу на залізничних вокзалах, автовокзалах, пристанях, аеропортах) або “прочісування” навколишньої місцевості. На випадок, якщо для реалізації викраденого злочинець (злочинці) міг виїхати в інше місце, необхідно інформувати підрозділи міліції населених пунктів, річних вокзалів, постів ДАТ, залізничних станцій, розташованих на шляху можливого прямування злочинця (злочинців), а також повідомити органи міліції відповідних районів і областей про ознаки викраденого майна.

Для початкового етапу розслідування крадіжок характерні та­кож певні типові слідчі версії. Так, при розслідуванні крадіжок дер­жавного чи колективного майна, вчинених шляхом проникнення у приміщення, висуваються такі версії:

крадіжку вчинила стороння особа;

крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відпові­дальною особою;

крадіжку вчинив працівник даного об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою, або особа, яка охо­роняла даний об'єкт;

крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки викори­стано матеріально відповідальною особою для приховання недо­стачі або присвоєння інших цінностей, що є у її розпорядженні;

крадіжку вчинила стороння особа при сприянні матеріально відповідальної особи, яка намагається приховати недостачу;

крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відповідальна осо­ба з метою приховання недостачі або ухилення від сплати податків (нібито викрадене майно списується на збитки і тим самим зни­жується реальний прибуток, який підлягає оподаткуванню).

Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчинено з квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії:

а) щодо події злочину:

крадіжка дійсно мала місце;

крадіжки фактично не було, а заявник помиляється стосовно події злочину, або крадіжка інсценована ним самим з метою при­ховання факту загублення чи розтрати довірених власнику при­міщення документів, коштовностей, зброї тощо;

б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то вона вчинена: однією особою чи злодійською групою; особою з числа родичів потерпілого; особою, обізнаною про місця знаходження викраденого; особою, яка володіє певними навичками; особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або побувала в його квартирі з іншого приводу;

в) щодо місць можливого перебування злочинця:

квартири;

заміські дачі родичів, знайомих;

готелі, вокзали та ін.;

г) щодо місць знаходження викраденого майна:

сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів;

здано в комісійні крамниці, ломбарди;

реалізовано;

вивезено за межі даного населеного пункту;

відправлено поштовою посилкою та ін.

Висунення робочих версії у конкретному випадку розслідування залежить від обсягу зібраної первісної інформації та слідчої ситу­ації, що склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинення крадіжки, беруться до уваги спосіб учинення злочину, вид і кількість викрадених цінностей, а також відомості, отримані в результаті дослідження слідів та інших речових доказів, виявле­них на місці злочину.

Ефективність розслідування крадіжок багато в чому обумовле­на наявністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшу-кових заходів. Планами розслідування передбачаються заходи по встановленню і затриманню злочинця, виявленню співучасників, виявленню і вилученню викраденого, відшкодуванню шкоди, роз­пізнанню інсценування тощо. Організуюча роль у цій діяльності належить слідчому. Він визначає пріоритетні напрямки розсліду­вання, дає окремі доручення органу дізнання на проведення опера-тивно-розшукових заходів.


<