§ 1. Криміналістична характеристика крадіжок : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 1. Криміналістична характеристика крадіжок

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Крадіжки — найбільш поширені та небезпечні злочини, що по­сягають на державне, колективне й особисте майно громадян. Сту­пінь суспільної небезпеки цих злочинів значно підвищується, коли вони вчиняються у вигляді злочинного промислу злодіями-рециди-вістами чи особами, які ухиляються від суспільно корисної праці, або неповнолітніми, які об'єдналися в організовані злодійські гру­пи з метою систематичного вчинення крадіжок.

Поняттям “крадіжка” охоплюється значне коло злочинів, що відрізняються один від одного предметом посягання, способом вчинення і приховування, місцем реалізації злочинного задуму. З огляду на це виділяються:

крадіжки з приміщень — крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо; крадіжки матеріальних цінностей з цехів промислових під­приємств, підприємств АПК, комунального господарства і бу­дівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річ­ковому, морському і повітряному транспорті;

крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, з купе поїздів тощо;

кишенькові крадіжки (на базарах, у громадському транс­порті);

крадіжки транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, мопедів тощо).

Будь-який злочин, у тому числі й крадіжка, являє собою поді-ю, що характеризується сукупністю тільки йому притаманних власти­востей і відмінних ознак. Разом з тим ці злочини мають і спільні риси, які дозволяють дати їм узагальнену характеристику і виді­лити при цьому певну специфіку розслідування деяких видів кра­діжок. Криміналістична характеристика крадіжок містить відо­мості про своєрідні ознаки (елементи): обстановку, в якій готу­ються і вчиняються крадіжки; предмет злочинного посягання; способи вчинення крадіжок; типові сліди; особу злочинця (типи і характер злодійських групп, мотиви поведінки тощо); особу потер­пілого від злочину.

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є обстановка, в якій готуються і вчиняються ці злочини. Крадіжки належать до групи злочинів, місце вчинення яких локалізується просторово, у більшості випадків обмежено невеликою площею (ділянка місцевості, приміщення тощо). За характером зв'язку зло­чинних дій з особливостями місця їх вчинення можна виділити три різновиди крадіжок:

а) місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чин­ників формування способу приготування і вчинення крадіжки. Так, квартирні крадіжки вчиняються здебільшого у містах, пе­реважно у районах новобудов. При цьому використовуються зручні для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (на­явність щілин, відкривання всередину житла, недосконалість за­сувних пристроїв та ін.), відсутність охоронної сигналізації, “вразливість” перших і останніх поверхів багатоквартирних бу­динків, обмежена кількість квартир на сходових площадках тощо;

б) місце, пов'язане з предметом крадіжки (склади, будівельні майданчики та ін.);

в) крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій ви­падковий (кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір відповідного часу їх вчинення. Наприклад, дев'ять з десяти квартирних крадіжок вчиняються з 9 до 17 годин у робочі дні тижня, більше половини — влітку; крадіжки з крамниць, комор вчиняються у вечірні та нічні часи, в святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових кра­діжок вчиняються у вранішні і вечірні години, години “пік”, коли виникає сприятлива для них ситуація у міському транспорті, крам­ницях, на ринках та в інших багатолюдних місцях.

Важливе місце серед елементів криміналістичної характери­стики крадіжок посідають відомості про предмет злочинного по­сягання. Так, під час квартирних крадіжок викрадаються: гроші (в тому числі іноземна валюта); вироби з коштовних металів, каменю і скла, антикваріат, предмети релігійного культу, імпор­тна відео-, аудіо-, теле- і радіоапаратура, персональні комп'юте­ри, одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового при­значення, в тому числі і продукти харчування. Предметом ки­шенькових крадіжок є гроші, а також коштовності, відеокамери, фотоапарати, портативні магнітофони, плейєри, які викрадають з сумок, портфелів тощо.

 

Предметом крадіжок можуть бути автомобілі, мотоцикли, мо­педи як засіб пересування або як комплекти різних агрегатів і де­талей, які можна розібрати (мотор, шасі, колеса, магнітофон та ін.). У сфері комунального господарства предметами крадіжок с елект­ролічильники, колективні телевізійні антени, агрегати ліфтів тощо. Щорічно збільшується кількість крадіжок вогнепальної зброї та вибухових речовин з військових частин, складів та інших сховищ. Визначення предмета крадіжки під час розслідування конкретно­го злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та ні. Так, орієнтування злочинця на місці крадіжки, швидкість і цілеспря­мованість дій при виборі схованок і відборі коштовностей свідчить предосить хорошу інформованість (обізнаність) злочинця про місце знаходження предметів, які його цікавлять; викрадення автомашин, крадіжки апаратури, електролічильників, телевізійних кабелів, антен тощо вчиняються, як правило, особами, які володіють певними про­фесійно-технічними знаннями і навичками.

Найбільш інформативним джерелом у криміналістичній харак­теристиці крадіжок виступають відомості про способи вчинення зло­чинів даного виду. За останні роки крадіжки державного, колектив­ного й особистого майна набули рис організованої і професійної спрямованості, відрізняються кваліфікованими способами їх вчи­нення, що включають різноманітні дії по підготовці до крадіжки, безпосередньому заволодінню матеріальними цінностями (май­ном), а також приховуванню слідів злочинного посягання. До чис­ла дій злочинців по підготовці до вчинення крадіжки слід віднести: вибір об'єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона, контейнера, автомобіля тощо) здебільшого здійснюєть­ся шляхом проведення розвідувальних дій або завдяки прямій чи побічній наводці інших осіб, у тому числі і майбутньої жер­тви (потерпілого);

вивчення об'єкта крадіжки й обстановки, в якій злодію до­ведеться діяти. З цією метою використовуються різноманітні приводи для відвідування приміщень (наприклад під виглядом медичного працівника, страхового агента, слюсаря, електрика та ін.). Під час такого “відвідування” злочинцем намічаються предмети крадіжки і визначаються місця їх зберігання, вив­чається розташування приміщень (кімнат), особливості засув­них пристроїв на дверях, вікнах тощо, а іноді створюються не­обхідні умови для реалізації злочинного задуму (пошкоджуєть­ся охоронна сигналізація, телефонний кабель, викрадається ключ від замка вхідних дверей або робиться його зліпок тощо);

вибір найбільш ефективного способу безпосереднього заво-лодіння майном, а також підготовка необхідних технічних за­собів, що полегшують здійснення злочинного наміру (знарядь спеціального призначення, що використовуються для подолан­ня перешкод, вимкнення охоронної сигналізації, транспортних засобів для пересування до об'єкта крадіжки і перевезення вик­раденого та ін.);

вибір способу приховання слідів крадіжки, в тому числі при­ховання чи збут викраденого;

попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ступеня участі кожного у підготовлювано-му злочині, а також при необхідності — забезпечення їх “алібі” та ін.

Серед усіх видів крадіжок найбільш поширеними є квартирні крадіжки і крадіжки державного та колективного майна із зак­ритих приміщень. Вони мають багато спільного: схожий харак­тер слідів і знарядь злому, схожість обставин учинення та інше, що дозволяє згрупувати способи безпосереднього проникнення у приміщення.

До першої групи належать способи, які виключають застосу­вання будь-яких технічних засобів, так званий “безінструменталь-ний” метод (злом вхідних дверей і їх засувних пристроїв, у тому числі шляхом зруйнування корпусу дверей поштовхом плеча чи ноги, зняття їх з навісних петель).

Другу групу способів учинення крадіжок з приміщень склада­ють дії, вчинені з застосуванням технічних засобів, що полегшують реалізацію злочинного наміру. До них належать або спеціально виготовлені злодійські інструменти (“фомка”, “гусяча лапа”, “ба­лерина”, “слон”, “пластир”, “відмички”, “вудочки”, “крючки”, та ін.), або інструменти і знаряддя, призначені для господарсько-побу­тових потреб (лом, сокира, цвяходер, монтировка, стамеска, пилка, дрель, склоріз, клей, герметик та ін.). З їх допомогою здійснюють­ся: віджимання або згинання ригеля врізного чи накладного зам­ка та інших засувних пристроїв; виведення з ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної і соляної кис­лоти (так званої “царської горілки”); висвердлювання пружинно­го механізму, врізного циліндричного замка; зруйнування короба навісного замка, виривання, перепилювання або перекушування його дужки; зруйнування конструктивних елементів будівель, у тому числі стелі, стіни, підлоги; виставлення, вирізання або видав­лювання віконних скел, зламування стулок віконної рами, кватир­ки чи дверей на лоджіях або балконах (злочинці проникають на лоджії чи балкони, спускаючись по канату з даху будинку, або пе­релазять із сусідніх балконів).

Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, матеріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним. До них належать: використання заздалегідь викраденого ключа від вхідних дверей; знайдення і використання ключа від вхідних две­рей, “захованого” жертвою в обумовленому для членів сім'ї місці (під дверним килимком, у прорізу електрощитка, у поштовій скринці тощо); прохід через залишені відімкнутими вхідні двері квартир, господарських приміщень, лоджій і балконів, пролізання через сміттєпроводи, сантехнічні вентиляційні шахти.

Особливості мають і способи приховування злочину. Часто вживаються заходи для знищення, маскування і фальсифікації слідів на місці злочину (рукавички, покриття долонь рук лаком або обез­жирюючим розчином, взуття більшого розміру або жіноче, зміна зовнішнього вигляду або призначення предмета крадіжки, знищен­ня маркувальних і номерних знаків, обмова співучасників, створен­ня фальшивих алібі тощо).

Відомості про спосіб учинення крадіжки, відображення в кри­міналістичній характеристиці дозволяють визначити деякі особли­вості особи, яка вчинила даний злочин (стать, вік, рід занять тощо). Так, проникнення у житло шляхом злому підлітками здебільшого здійснюється з застосуванням різних знарядь, тоді як “безінстру-ментальний” спосіб (удар плечем, ногою, рукою та ін.) неповноліт­німи застосовуються досить рідко. Для підлітків характерним спо­собом учинення крадіжки є “вільний доступ” у квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, отриманого від потер­пілого або шляхом обману малолітніх дітей.

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є відомості про типові сліди та інші джерела. Механізм утворення слідів під час учинення крадіжок обумовлюється характером взає-' модії злочинця з оточуючою матеріальною обстановкою. На місці події сліди залишають: а) злочинець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.); б) знаряддя злочину. Так, “безінстру-ментальний” метод злому вхідних дверей характеризується знач­ним пошкодженням поверхні дверей та дверної коробки, петель, замків, наявністю відбитків підошви взуття тощо. Характерними ознаками віджиму дверей і дверної коробки є наявність на чільній і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів від робочої частини знаряддя злому. Застосування злочинцями так зва­ного методу “царської горілки” передбачає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової шпари і відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про пзвні навичкі, звички та інші властивості особи зло­чинця. Крім того, на самому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних знаряддях також можуть залишатися сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фар­би, штукатурки, ґрунту, металевих ошурків чи дерев'яної тирси, во­локон тканини тощо). .

У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна умовно поділити на дві групи:

а) професіональні злодії, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Як правило, такі особи раніше були судимі за аналогічні злочини і в цьому сенсі злодійська діяльність —-одна з найбільш сталих і “рецидивонебезпечних”. Вони ж очолю­ють злочинні формування і мають певну спеціалізацію (“кар-манники”, “техніки” проникають у приміщення, використову­ючи “відмички” або підбираючи ключі, “слюсарі” і “шніфери” — шляхом злому дверей і засувних пристроїв; “склярі” — вис­тавляючи або видавлюючи віконні стекла, та ін.);

б) особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обста­вини, що склалися (залишені без догляду особисті речі грома­дян або без належної охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному невелику кількість), і намагаються швидко залишити місце крадіжки. Дані криміналістичних характеристик крадіжок свідчать про якісні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омо­лодження квартирних злодіїв, середній вік яких складає 25 років (лише п'ятий з числа засуджених за крадіжки був старше 29 років). У той же час серед засуджених за крадіжки державного і колективного майна вдвічі більше питома вага осіб середнього віку (30-49 років). Майже половина крадіжок учиняється злодійськими групами з роз­поділом ролей між їх членами і відповідною “технологією” під­готовки, вчинення і приховання даних злочинів (наводка, збиран­ня інформації, відпрацювання плану, розподіл функцій виконання, збут краденого та ін.).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого май­на громадян слід виділити і такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв'язок “злочинець — потерпілий” часто посідає ключове місце у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній ха­рактеристиці крадіжок головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє отримати уявлен­ня про специфіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виник­нення цього зв'язку. Так, важливого значення набувають відомості про потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підго­товки і вчинення квартирної крадіжки (майнове становище, місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). При цьому особливо виділяються дані про віктимну поведінку потер­пілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочин­них посягань, нерозбірливість і зайва довіра до незнайомих людей, які відвідали їх помешкання, демонстрування забезпеченого побу­ту, систематичне публікування об'яв про купівлю-продаж дорогих предметів чи коштовних речей, звичка носити при собі значні гро­шові суми тощо).

Основні обставини, які слід встановити під час розслідування кра­діжок: а) факт таємного викрадення майна; б) місце, час та умови вчинення крадіжки; в) предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вартість, ознаки; г) способи вчинення крадіжки, технічні засо­би, застосовані для таємного викрадення і приховання; г) тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці крадіжки; д) суб'єкт крадіжки (ким воно вчинено), винність у її вчиненні, мотиви повед­інки; е) наявність злочинної групи та роль кожного з її членів; є) спосіб, час та місце збуту вкраденого; ж) обставини, що сприяли вчиненню крадіжки; з) обставини, що впливають на ступінь і характер обви­нувачення. У кожному конкретному випадку може виникнути не­обхідність у встановленні й інших важливих для справи обставин.


<