§ 2. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування злочинів, вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139 140 141 142 143
1. Криміналистична характеристика злочинів
В умовах формування ринкових відносин кредитно-фінансова діяльність повинна виконувати важливу функцію у сфері економіки. Особливу роль у цій діяльности відіграє одна з основних функцій банку — кредитування суб'єктів господарської діяльності й громадян. Крім банків кредиторами можуть виступати й інші кредитно-фінансові установи (фонди, асоціації, ломбарди та ін.).
Кредитно-банківська діяльність регулюється низкою законодавчих актів, основу яких складає Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Маючи великі можливості позитивного впливу на розвиток економіки, кредитна система в той же час відчуває на собі негативний вплив неврегульованості певних правових положень, недоліків кредитно-фінансових технологій, документообігу, недостатнього рівня професіоналізму працівників кредитної галузі, а також існування можливості зловживань як з боку працівників кредитно-фінансових установ, так і позичальників. Вказані обставини загострюють криміногенну обстановку, сприяють зростанню злочинних посягань на кредитно-фінансові ресурси.
Норми КК про відповідальність за заволодіння майном шляхом обману чи зловживання довір'ям (ст.ст. 83, 143), деякі супутні посадові злочини (ст.ст. 165, 168, 172 та ін.) в умовах формування нових кредитних відносин виявилися недостатніми для криміналістичного захисту законних інтересів сторін у цих стосунках. Виникла необхідність доповнити КК нормами про відповідальність за злочини, що так чи інакше пов'язані з посяганнями на фінансові ресурси кредитних установ: ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів (ст. 1482); фіктивне підприємництво (ст. 1484); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 1485); приховування банкрутства (ст. 1562); фіктивне банкрутство (ст. 1563). Із вказаних норм слід виділити ст. 1485 КК “Шахрайство з фінансовими ресурсами”, в якій особливо підкреслено спеціальний характер складу злочину, що передбачає відповідальність за надання громадянином — підприємцем або засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності завідомо неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності ознак розкрадання.
Щодо криміналістичної характеристики кредитно-фінансових злочинів, доцільно виділити основні її елементи і розглянути їх на графічній моделі (рис. 20).
Дана схема може бути використана як базова модель для розгляду системи взаємозв'язку елементів криміналістичної характеристики інших злочинів, вчинених у галузі господарської діяльності. Особливістю криміналістичної характеристики даних злочинів є мета злочину і особа злочинця (ці два елементи графічно поєднані). Залежно від мети злочину посягання на фінансові ресурси можуть бути кваліфіковані або за ст. 1485 КК (при існуванні на момент обману мети обернення майна на користь винного або інших осіб), або за ст.ст. 83 чи 143 КК (стосовно приватного кредитного утворення).
З усіх елементів криміналістичної характеристики кредитно-фінансових злочинів необхідно особливо виділити способи їх вчинення.
Способи злочинів у кредитно-фінансовій сфері, що склалися в кримінальній практиці, можна класифікувати залежно від особи злочинця (кредитор, позичальник), який діє самостійно або в змові.
Першу групу складають способи посягань позичальника на фінансові ресурси кредитно-фінансових установ.
Спосіб 1. Громадянин-підприємець (який зареєстрований як підприємець за місцем проживання та має документи на здійснення підприємницької діяльності), власник, засновник, посадова особа підприємства-позичальника надають кредитно-фінансовій установі фіктивну інформацію (договір виконання робіт, послуг, постачання) з неіснуючим або фіктивно створеним суб'єктом господарювання (з внесенням свідомо фіктивних свідчень до техніко-економічного обґрунтування кредиту, з фальсифікованими даними балансу, наданням фіктивних документів на майно, що віддано у заставу, та ін.) з метою одержання кредиту та його розкрадання. З метою приховання злочину винні особи вдаються до фіктивного банкрутства, ліквідації, реорганізації підприємства, надання підробних і фіктивних документів тощо.
Спосіб 2. Громадянин-підприємець або засновник чи власник суб'єкта підприємницької діяльності, посадова особа суб'єкта підприємницької діяльності надає свідомо фіктивну інформацію кредитно-фінансовій установі з метою одержання кредиту для його використання в підприємницькій діяльності: купівлі основних засобів, сировини, матеріалів, різноманітної продукції, інвестування та ін.
Спосіб 3, Посадова особа, як правило державного підприємства, організації, установи, філії та структурних підрозділів, одержавши законний пільговий грошовий кредит, використовує його не за призначенням, а шляхом передачі під відсотки комерційній структурі з відповідними штрафними санкціями. Одержувач кредиту використовує його в комерційному обігу.
Спосіб 4. Посадові особи (див. спосіб 3) підприємства, отримавши звичайний або пільговий кредит, переадресують його на свій розсуд певному контрагенту під виглядом відсутності можливості розрахуватися за одержаний кредит і надають право розрахунку за кредит комерційній організації. Варіант 1. Комерційна структура одержує за підприємство всю продукцію у постачальника, реалізує її за більш високою ринковою ціною, розраховуючись з банком за наданий підприємству кредит, різниця між ціною продажу продукції та сумою повернутого кредиту і відсотків по ньому матеріалізується та привласнюється посадовими особами підприємства та комерційною структурою. Варіант 2. Комерційна структура одержує за підприємство тільки частину продукції, але вже за ринковою ціною в розмірі кредиту і відсотків по ньому, реалізує одержану продукцію та розраховується за підприємство з банком за наданий кредит. При цьому у постачальника перебуває частина кредитних коштів, що є власністю підприємства, які: а) на прохання посадових осіб підприємства перераховуються комерційній структурі для матеріалізації, при цьому товарно-матеріальні цінності привласнюються і на підприємстві не оприбутковуються; б) підприємство-постачальник видає у відповідності з передаточним актом продукцію, яка привласнюється і на підприємстві не оприбутковується; в) підприємство-постачальник видає у відповідності з передаточним актом продукцію, яка оприбутковується на підприємстві, привласнюється і знищується за фіктивними документами.
Другу групу складають способи посягання працівників кредитно-фінансових установ на фінансові ресурси, що зберігаються в цих установах на рахунках клієнтів.
Спосіб 5. Посадова особа кредитно-фінансової установи без повідомлення клієнта знімає кредитні грошові кошти з його розрахункового рахунку (якщо кредитні кошти перебувають на розрахунковому рахунку якийсь час без руху) і використовують в інтересах банку. Частіше за все ця операція відбувається, коли банк у результаті невдалих операцій потрапляє в скрутне фінансове становище. Коли виникає необхідність у перерахуванні коштів, працівники кредитно-фінансових установ вживають заходів щодо приховання зловживань: знімають грошові кошти в необхідній кількості з рахунку іншого клієнта або відтягують строк перерахування під приводом того, що: установа перебуває на картотеці; вичерпано щоденну можливість перерахування коштів; були невірно оформлені платіжні документи та ін.
Спосіб 6. Посадові особи кредитно-фінансових установ без повідомлення клієнта знімають кредитні кошти з його рахунку для використання в комерційному обігу шляхом: надання кредиту іншим підприємствам, організаціям, установам; надання фінансової допомоги; участі в угодах на валютній біржі та ін. У разі необхідності винні вживають заходів щодо приховання зловживань, аналогічні тим, що передбачені у способі 5.
Третя група способів посягань на кредитно-фінансові ресурси пов'язана із злочинною змовою представників кредитора та позичальника.
Спосіб 7. Працівник кредитно-фінансової установи видає незаконний кредит (без належної перевірки платоспроможності, можливості повернення та ін.) позичальнику, з яким перебуває у змові. За допомогою кредитора відтягується строк повернення кредиту (підроблення документів, надання фіктивної інформації про неможливість повернення кредиту та ін.).
Спосіб 8. Працівник кредитно-фінансової установи незаконно надає пільговий кредит позичальнику, який суму у розмірі різниці у відсотках між звичайним та пільговим кредитом перераховує на певний рахунок.
Спосіб 9. Працівники кредитно-фінансових установ у змові з позичальником створюють підприємство з метою одержання кредиту. Одержані безготівкові кредитні кошти переводяться в готівку в самій кредитно-фінансовій установі за допомогою працівників цієї установи шляхом фіктивного договору позики, матеріальної допомоги тощо. Вказаними особами відтягується строк повернення кредиту (підроблення документів, надання фіктивної інформації про неможливість виконання зобов'язань у строк з різних причин). Після проведення такої операції можлива зміна засновників, власників, посадових осіб позичальника.
Одним із важливих компонентів наслідків кредитно-фінансових злочинів є їх сліди-ознаки, що відображуються в діях, у сталих зв'язках між учасниками кредитних операцій і особливо в документах. Такі сліди як факти створюються на стадіях: 1) видачі та одержання кредиту, 2) його використання та 3) повернення.
1. Видача кредиту кредитором — одержання кредиту позичальником.
Факти: видача кредитів підприємствам, організаціям, що не передбачені як позичальники; складання документів із свідомо фальшивими свідченнями (інтелектуальна фальшивка); наявність у документах слідів виправлень, підчисток, травлення тощо (матеріальна фальшивка); надання неіснуючої адреси; сприяння у наданні звичайного або пільгового кредиту; позаслужбові зв'язки між позичальником та працівниками банку, що здійснюють фінансові, правлінські та контрольні функції (надання кредиту, створення пільгових умов кредитування і повернення кредиту, послаблення контролюючих функцій та ін.); нецільове надання кредиту.
2. Використання кредиту позичальником.
Факти: нецільове використання кредиту і матеріальних цінностей позичальником; демпінгові розрахунки з покупцями продукції, виконавцями робіт та послуг; встановлення документів з фіктивними свідченнями; безтоварне оформлення документів: неоприбутку-вання на склад товарно-матеріальних цінностей; відсутність документації сдачі — отримання поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг; виявлення у позичальника листів, претензій на недопоставлену продукцію, кредиторську заборгованість; використання необлікованих бланків суворої звітності і заміна їх іншими бланками; завищення списання на видаток матеріальних цінностей під виглядом втрат на природні збитки, відходи, псування та інші втрати; оприбуткування не одержаних товарів; складання фіктивних документів на списання малоцінних товарів на видаток; нестача матеріальних цінностей; встановлення підроблених підписів в актах на списання товарно-матеріальних цінностей.
3. Повернення кредиту позичальником.
Факти: заплутування звітності; надсилання листів про неможливість повернення кредиту; закриття офісу позичальником; розпродаж майна позичальником; підготовка або від'їзд позичальника в іншу державу; існування у звітних документах даних, що викривлюють свідчення про виконання позичальником обов'язків щодо повернення кредиту.
2. Розслідування злочинів.
Серед питань розслідування злочинів, які розглядаються, виділити: 1) питання, які необхідно з'ясувати під час розслідува 2) види документів, які містять інформацію про кредитні опері
1. Питання, які необхідно з'ясувати під час розслідування. ливим джерелом свідчень про вчинені кредитні операції є пр; ники кредитно-фінансовіх установ (кредитної, операційної сл' і представники позичальника. Працівники кредитної служби жуть мати певні свідчення, зокрема: хто і коли звернувся з про ням про надання кредиту; чи знайома ця особа з позичальни: в яких стосунках з ним перебуває; в яких стосунках перебува* рівництво кредитної установи з позичальником; чи здійснював небудь з працівників кредитної установи протекцію у наданні диту; які документи були надані позичальником для одержа кредиту, хто безпосередньо працював з документами позичал; ка; які документи було надано для забезпечення кредиту; де ходяться ці документи і хто має право доступу до них; хто в рішення про надання кредиту; куди було перераховано кред; кошти; хто повинен здійснювати контроль за використанням : диту і хто фактично його здійснював; які документи складаю' кредитором для реєстрації наданого кредиту і контролю за І ким складаються і ведуться такі документи, де вони знаходяті хто має право доступу до них; хто з працівників кредитної устан брав участь в інвентаризації предмету застави; коли були повері кредитні кошти; чи були свідчення про неплатоспроможність зичальника, гаранта; чи надходили свідчення про розпродаж й на позичальником, закриття офісу; ким, коли і які заходи вжива ся для забезпечення кредиту; хто і коли готував претензійні докуі“ ти в суд.
Позичальник має такі свідчення: хто і коли приймав рішеї про необхідність одержання кредиту; хто і чому запропонував д кредитну установу; чи пропонувались інші варіанти і ким; в я: стосунках з працівниками кредитної установи перебуває позича ник; які документи були надані для одержання кредиту і коли; існує власне майно і в яку суму воно оцінюється; які докумеї підтверджують право власності на майно і де вони знаходяті умови їх зберігання; хто має до них доступ; яким майном забез чувався кредит; документи на право власності на це майно; ко] ким була укладена кредитна угода; чи передбачалося виконаї укладеного договору; хто приймав рішення про використання к диту; кому і коли були перераховані кредитні кошти; що (сиро на, готова продукція, товари та ін.) одержано, ким і за якими, кументами і де вони знаходяться; хто, коли і куди здійснював перевезення; у відповідності з якими документами здійснювалося перевезення; де знаходяться перевезені предмети; хто, коли, відповідно до яких документів одержував продукцію (приймав виконані роботи, надані послуги); ким і коли оприбутковувалася продукція по бухгалтерії; якими документами і ким, коли оприбутковувалася продукція на складі, де знаходяться ці документи; яку продукцію одержували і в якій кількості; яку продукцію оприбутковували і в якій кількості; ким, куди (кому) і відповідно до яких документів здійснювався відпуск продукції; ким і коли було здійснено повернення кредиту, відповідно до яких документів.
2. Документи, що містять інформацію про кредитні операції, можна поділити на дві основні групи: 1) ті, які вилучаються під час вирішення питання про порушення кримінальної справи, і 2) ті, що містять певну інформацію про кредитно-фінансові операції.
До першої групи належать:
а) документи, безпосередньо пов'язані із злочинною подією, в тому числі ті, що є предметом злочинного посягання (фальшиві документи, документи із слідами виправлень, що приховують незаконні операції та ін.);
б) документи, що встановлюють певні обставини, пов'язані з подіями, про які одержано повідомлення (статистична, аналітична та інша документація);
в) матеріали перевірок, проведених установами Національного банку України, податкової адміністрації, контрольно-ревізійної служби — акти ревізій, івентаризацій, відомчих експертиз та ін.).
До другої групи належать:
а) документи для відкриття розрахункового рахунку в банку: засновницькі документи позичальника (статут, положення, установчий договір, рішення), надані банку; свідоцтво про реєстрацію позичальника у виконавчому комітеті за місцем знаходження; договір з позичальником про банківське обслуговування; копії карток зі зразками підписів керівника і бухгалтера; довідки з податкової адміністрації про постанову на облік; довідка статистичного управління про присвоєння кодів;
б) документи позичальника, надані банку для одержання кредиту: прохання про надання кредиту із зазначенням суми, строку повернення і забезпечення його; коротка характеристика угоди, розрахунку економічної ефективності угоди; копія договору-кон-тракту, для здійснення якого береться кредит; детальний розрахунок економічної ефективності угоди, для якої береться кредит; копії інших договорів та угод, пов'язаних з договором, для якого береться кредит (оренди, купівлі-продажу, проведення робіт тощо); бухгалтерські статистичні звіти (про фінансові результати, декларації про прибуток та ін.); договір-поручительство (гарантійний лист);
в) документи і свідчення, що підтверджують забезпечення повернення кредиту і платоспроможність позичальника: документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки, право оренди земельних ділянок, обладнання, транспортних засобів та ін.; виписки з рахунків позичальника, розрахунковий рахунок якого знаходиться в іншій кредитній установі; бухгалтерські звіти (баланси, декларації про прибутки та ін.); забов'язання-поручитель-ство погашення кредиту; повідомлення позичальника про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту; документи, що підтверджують кредитоспроможність гаранта; договір застави; документи, що підтверджують право власності на заставлене майно; виписка з балансу з розшифровкою балансової вартості предмету застави; страховий поліс на страхування посівів у випадку надання кредиту під заставу майбутнього врожаю; договір іпотеки, засвідчений нотаріально із забороною на відчуження; акт інвентаризації об'єкту незавершеного будівництва, відданого під заставу; акт оцінки реальної вартості цінних паперів, відданих під заставу; акт передачі банку цінних паперів для зберігання; договір страхування заставленого майна, що знаходиться у позичальника та здається ним в оренду;
г) документи про використання кредиту: книга запису застав; повідомлення кредитної установи про здачу позичальником заставленого майна в оренду; виписки із розрахункового рахунку позичальника про наявність і рух грошових коштів; платіжне доручення на переведення грошових коштів; товаротранспортні документи на постачання продукції; договори, листи про відпуск продукції; платіжні документи на оплату продукції; видатковий касовий ордер та інші документи, пов'язані з переведенням коштів у готівку та її використанням; лист постачальнику про переадресування залишків коштів позичальника іншій комерційній структурі; доручення на одержання продукції; доручення автотранспортного підприємства на одержання продукції та інші товаротранспортні документи на одержану продукцію; журнали реєстрації платіжних доручень і вихідних документів в автотранспортному підприємстві, що здійснює перевезення продукції; документи складського обліку та зберігання;
ґ) документи на повернення кредиту: платіжне доручення позичальника про повернення боргу у розмірі кредиту та відсотків по ньому або распорядження банку про списання коштів з рахунку позичальника після завершення строку зобов'язань за кредитним договором; додаткова угода про збільшення строків за кредитним договором разом зі змінами договору-поручительства; додаткова угода про збільшення відсоткових ставок за кредит у випадку неповернення кредиту (відсотків) у строк; лист про неспроможність виконання зобов'язань; претензія (з повідомленням про одержання); заява до суду про визнання позичальника банкрутом; рішення суду про визнання позичальника банкрутом; матеріали, що свідчать про фіктивне банкрутство, шахрайскі дії позичальника.