ЗАКОН УКРАЇНИ "Про виконавче провадження" Від 21 квітня 1999 року (витяги) : Кримінально-виконавче право України - Джужа. : Книги по праву, правоведение

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про виконавче провадження" Від 21 квітня 1999 року (витяги)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 
РЕКЛАМА

 Глава І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.     Виконавче провадження

Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими норма­тивно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших за­конів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають при­мусовому виконанню (далі — рішення).

Стаття 2.     Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну ви­конавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції Ук­раїни.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" при­мусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, мі­ських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної ви­конавчої служби (далі — державні виконавці).

Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у ви­падках, передбачених цим Законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Стаття 3.     Рішення, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню:

2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

382

3) вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю...

Стаття 4.     Заходи примусового виконання рішень

Заходами примусового виконання рішень є:

1)  звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, заз­начених у рішенні;

4)  інші заходи, передбачені рішенням.

Стаття 5.     Обов'язки і права державних виконавців

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового ви­конання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

— здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рі­шення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі — виконавчий документ);...

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:

—  одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

—  здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень сто­совно працюючих у них боржників;

—  входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зай­няті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхід­ності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

—  накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому зако­нодавством;

— накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в то­му числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах;

— використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в ко­мунальній власності, та інші приміщення — для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для переве­зення майна;

—  звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'яс­ненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу ви­конання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

— звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;

—  викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих доку­ментів, що знаходяться у виконавчому провадженні;

—  залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для оцін­ки майна;

— накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

— здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Стаття 6.     Обов'язковість вимог державного виконавця

Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті З цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадо­вих осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повно­важень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 7.     Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані  йому    ї права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучають­ся до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним ви­конавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконан­ня виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 8.     Контроль і нагляд за законністю виконавчого провадження

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної виконав­чої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюють органи прокуратури в порядку, передбаченому законом.

Стаття 75.   Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна

Рішення щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна підля­гають виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

ПЕРЕЛІК

видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами

Додаток до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ

Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на та­кі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:

1.  Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржнико­ві і особам, які перебувають на його утриманні:

а)  одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два зимових плат­тя), один літній костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;

б)  взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та ін­ше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;

в)  білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;

е)  один холодильник на сім'ю;

ж) меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, од­на шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення);

з)  всі дитячі речі.

2.  Продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржни­ку, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, — на три місяці.

3.  Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які пере­бувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців.

4.  Одна корова, а у разі відсутності корови — одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — у осіб, які займаються сільським господарством.

5.  Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

6.  Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий урожай — у осіб, які займаються сільським господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).

7.  Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).


РЕКЛАМА