§ 2. Окремі злочини проти правосуддя : Кримінальне право України - Авторський колектив : Книги по праву, правоведение

§ 2. Окремі злочини проти правосуддя

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 
РЕКЛАМА
<

Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377).

Кримінальний закон передбачає як окремі склади злочину вчинення щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя таких дій:

погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошко­

дженням майна;

умисне заподіяння побоїв, легких або середньої тяжкості

тілесних ушкоджень;

умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом відносини у сфері здійснення правосуд­дя, а саме діяльності судді, народного засідателя чи присяжно-

 

262          Глава 32.

го. Додатковим об'єктом злочину є недоторканність і здоро­в'я особи. Потерпілими від злочину можуть бути: а) суддя; б) народний засідатель; в) присяжний; г) їхні близькі родичі.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій: а) погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошко­дженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяж­ного, а також щодо їх близьких родичів (ч. І ст. 377); б) уми­сне заподіянні побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377); в) умисне заподіяння тяжкого тілес­ного ушкодження (ч. З ст. 377).

Ці діяння вчиняються у зв'язку з діяльністю зазначених осіб, пов'язаною із здійсненням правосуддя. Погроза або наси­льство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а та­кож щодо їх близьких родичів, якщо вони вчинені не у зв'язку зі здійсненням правосуддя потерпілим (їх близькими родича­ми), є злочинами проти здоров'я особи і кваліфікуються за відповідними статтями Особливої частини КК (ст.ст. 121, 122, 125, 129).

Розглянутий склад злочину є спеціальним складом злочину відносно побоїв — ст. 126, легких тілесних ушкоджень — ст. 125, середньої тяжкості тілесних ушкоджень — ст. 122, тя­жких тілесних ушкоджень — ст. 121.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 377, є закінченим з моменту висловлення і сприйняття погрози потерпілим, а злочин, пе­редбачений ч. 2 і 3 — з моменту заподіяння відповідних тілес­них ушкоджень. Вчинення насильницьких дій у вигляді побоїв (ч. 2 ст. 377) є закінченим з моменту їх завдання.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377, а також умисного заподіяння потерпілому побоїв та легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377) є особа, яка досягла 16 років, а су­б'єктом заподіяння умисного середньої тяжкості (ч. 2 ст. 377) і тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 377) — осо­ба яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є усвідомлення винним соціального статусу потерпілого та зв'язку його дій з діяльністю потерпілого, по­в'язаною із здійснення ним (його близьким родичем) правосу­дця. Мотивами вчинення злочину є бажання припинити певні дії судді, народного засідателя чи присяжного або помста за їх діяльність.

 

Злочини проти правосуддя              263

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 377 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 377 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до шести років; ч. З ст. 377 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383)

Об'єктивна сторона злочину характеризується повідомлен­ні суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинен­ня злочину, якого насправді не було, або повідомлення про вчинення певного злочину особою, яка завідомо для винного його не вчиняла.

Злочин вважається закінченим з моменту надходження не­правдивого повідомлення до суду, прокурора, слідчого або ор­гану дізнання.

Суб'єкт злочину — це особа, яка досягла 16 річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Кваліфікуючими ознаками завідомо неправдивого повідом­лення про вчинення злочину є:

їх вчинення у поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи

особливо тяжкому злочині;

їх вчинення у поєднані зі штучним створенням доказів об­

винувачення чи захисту,

вчинення з корисливих мотивів — ч. 2 ст. 393 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 383 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років; ч. 2 ст. 383 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Завідомо неправдиве показання (ст. 384).

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) завідомо неправдивим показанням свідка чи потерпілого; б) завідомо неправдивим висновком експерта; в) завідомо неправильним перекладом.

Завідомо неправдиві показання — це показання, які даються свідком чи потерпілим в ході слідчої чи судової дії (напри-

 

264          Глава 32.

клад, допиту, очної ставки) і містять повністю або частково перекручені відомості.

Завідомо неправдивий висновок експерта — це висновок експерта, що робиться в установленому законом і порядку і містить частково або повністю перекручені відомості, або не­правильну оцінку наявних даних.

Неправильний переклад — це переклад, зроблений перекла­дачем у встановленому законом порядку (усний або письмо­вий) і містить або перекручування відомостей, або замовчу­вання певних даних.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначе­них дій.

Суб'єкт злочину — особа, досягла 16-річного віку і дає по­казання як свідок чи потерпілий у справі, призначена експер­том або залучена як перекладач.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками завідомо неправдивих показань свідка чи потерпілого, висновку експерта або перекладу, зроб­леного перекладачем є:

їх вчинення у поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи

особливо тяжкому злочині;

їх вчинення у поєднані зі штучним створенням доказів об­

винувачення чи захисту,

вчинення з корисливих мотивів — ч. 2 ст. 393 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмежен­ня волі на строк до двох років; ч. 2 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Відмова свідка від давання показань або відмова експер­та чи перекладача від виконання покладених на них обо­в'язків (ст. 385).

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) відмова свідка від давання показань; б) відмова експерта від виконан­ня покладених на нього обов'язків; в) відмова перекладача від виконання покладених на нього обов'язків. Обов'язки свідка давати показання, а також обов'язки експерта і перекладача визначаються КПК України.

Суб'єкт злочину — це особа, яка досягла 16 річного віку і бере участь у справі як свідок, експерт, перекладач.

 

Злочини протії правосуддя              265

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Покарання за злочин: за ст. 385: штраф від п'ятдесяти до

трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

арешт на строк до шести місяців.

І               Законом встановлено, що особа не підлягає кримінальній

І               відповідальності за відмову давати показання під час прова-

дження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визнача­ється законом.

Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393).

Об'єктивна сторона злочину полягає у самовільному зали­шенні місця позбавлення волі або місця перебування під вар­тою особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні. Самові­льним визнається залишення, яке здійснено без відповідного дозволу та законних підстав. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного залишення місця позбавлення волі або місця утримання під вартою.

Суб'єкт злочину — це особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту, або до якої застосовано запобіж­ний захід у виді взяття під варту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками втечі з місця позбавлення волі або з-під варти є:

вчинення втечі повторно або за попередньою змовою гру­

пою осіб;

вчинення втечі способом, небезпечним для життя чи здоро­

в'я інших осіб;

втеча поєднана із заволодінням зброєю чи з її використан­

ням;

втеча поєднана із застосуванням насильства чи погрозою

його застосування;

вчинення втечі шляхом підкопу,

втеча поєднана з пошкодженням інженерно-технічних засо­

бів охорони — ч. 2 ст. 393 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 393 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. 2 ст. 393 — позбавлення во­лі на строк від п'яти до восьми років.

 

266          Глава 33.


<