§ 1. Поняття і види злочинів у сфері службової діяльності : Кримінальне право України - Авторський колектив : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття і види злочинів у сфері службової діяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 
РЕКЛАМА
<

Родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є охоронювані законом суспільні відносини у галузі роботи апа­ратів органів державної влади і місцевого самоврядування, а також апаратів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Окремі злочини (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади, або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість — ст.ст. 364, 365, ч. 2 ст. 366, ст. 367) посягають також і на від­носини щодо реалізації трудових, політичних й інших прав громадян, здоров'я, власність. Ці відносини є додатковим об'­єктом згаданих злочинів.

Для розуміння складів злочинів у сфері службової діяльнос­ті та їх кваліфікуючих ознак необхідно з'ясувати наступні по­ложення.

Службові особи -— це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи орга­нізаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з ви­конанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-гос­подарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціа­льним повноваженням. Службовими особами також визнають-

 

248          Глава 31.

ся іноземці або особи без громадянства, які виконують наведе­ні вище обов'язки.

Представники влади — це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред'­являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для ви­конання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. До представників влади належать, зокрема, народні депутати України, депутати місце­вих рад, судді, прокурори, слідчі, працівники міліції, інспекто­ри державних інспекцій, військові коменданти та інші.

Організаційно-розпорядчі обов'язки — це функції по здійс­ненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колекти­вом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих пра­цівників на підприємствах, в установах чи організаціях незале­жно від форми власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, відомств, державних, колективних чи приватних підприємств та організацій, їх заступники, керівни­ки структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відді­лами, лабораторіями, їх заступники), керівники ділянками ро­біт (майстри, бригадири).

Адміністративно-господарські обов'язки — це повноважен­ня по управлінню або розпорядженню державною, комуналь­ною чи приватною власністю (установлення порядку його збе­рігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Ці повноваження у тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансо­вих відділів і служб, їх заступників, завідуючих складами, під­приємствами побутового обслуговування населення, їх заступ­ників, керівників підрозділів цих підприємств.

Особа виконує обоє 'язки тимчасово або за спеціальним пов­новаженням — за умови, що ці обов'язки чи повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку відповід­ним органом або службовою особою. Зайняття певної посади або доручення тимчасово виконувати відповідні обов'язки має бути оформлено відповідним рішенням (наказом, розпоря­дженням). Не є службовими особами працівники, які за своєю посадою виконують суто виробничі і матеріально-технічні операції (касир, секретар, водій, охоронець).

Використання службовою особою влади чи службового становища — це використання повноважень, якими службова особа наділена у зв'язку із зайняттям посади чи здійсненням

 

*              Злочини у сфері службової діяльності          249

і

?         службової діяльності. Йдеться про службову компетенцію вин­

ного, головним чином, сукупність його прав і обов'язків.

п              Істотна шкода може бути як матеріальною, так немайно-

вою. У разі заподіяння матеріальних збитків злочинами, пе-| редбаченими ст.ст. 364, 365, 367, істотною вважається така | шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний І мінімум доходів громадян. Якщо мова йде про немайнову і шкоду, то нею може бути створення труднощів в підприємства І установи, організації, зупинення виробництва, а також заподі-ї         яння легкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, неза-

1              конне позбавлення волі тощо.

|               Тяжкі наслідки можуть полягати у заподіянні матеріальної,

f         фізичної чи немайнової шкоди. У разі заподіяння матеріальної

*              шкоди (ст.ст. 364 — 367), тяжкими наслідками є заподіяння

2              збитків які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують не-

|         оподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими наслід-

|         ками, не пов'язаними з матеріальними збитками, може бути

доведення підприємства до банкрутства, смерть однієї або бі-

льше осіб, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи

декільком особам тощо.

Великий розмір хабара такий, що у двісті і більше разів пе-

г         ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

"f             Особливо великий розмір хабара такий, що у п'ятсот і біль-

ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян.

Вимагання хабара — це вимагання службовою особою ха­бара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа ви­мушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Хабарництво — злочини, передбачені ст.ст. 368—370 КК.


<