§ 1. Поняття і види злочинів проти власності : Кримінальне право України - Авторський колектив : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття і види злочинів проти власності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 
РЕКЛАМА
<

У розділі VI Особливої частини КК України „Злочини проти власності" передбачено низку складів злочинів, родовим об'­єктом яких є охоронювані кримінальним законом суспільні правовідносини власності, тобто відносини з приводу володін­ня, користування і розпорядження майном. Для деяких складів злочинів додатковим об'єктом виступають відносини в сфері охорони життя, здоров'я та недоторканності особи. Передусім, це насильницький грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187), вима­гання (ст. 189) та деякі інші.

Предметом переважної більшості злочинів проти власності є майно, тобто речі матеріального світу, які мають такі ознаки:

фізичні — можуть бути вилучені з законного володіння,

спожиті, пошкоджені чи знищені;

економічні — мають корисні властивості і грошову оцінку;

юридичні — майно є чужим, тобто не перебуває у власнос­

ті чи законному володінні винного.

 

158

 

Глава 20.

 

Не можуть бути предметом злочинів проти власності гарде­робні номерки, квитанції, чеки, довіреності, а також офіційні та приватні документи, що не мають грошової оцінки. Анало­гічно не можуть бути предметом цих злочинів окремі природ­ні багатства — дикі тварини у лісі, риба у природних водо­ймах тощо.

Посягання, предметом яких є зброя, бойові припаси, транс­портні засоби, наркотичні та психотропні речовини, документи, штампи, печатки, військова та спеціальна техніка та ін. підля­гають кваліфікації за окремими статтями КК (262, 289, 308, 312, 313, 357, 297, 410, 432) і не є злочинами проти власності

Злочини проти власності можуть бути поділені на такі три групи:

1)             злочини, що характеризуються протиправним безоплатним

вилученням чужого майна і оберненням його на користь

винної особи або інших осіб, що завдає шкоди власникові

чи іншому володільцю цього майна:

крадіжка (ст. 185); грабіж (ст. 186); розбій (ст. 187); вимагання (ст. 189); шахрайство (ст. 190);

привласнення і розтрата, вчинені особою, якій майно ввіре­не чи перебуває в ЇЇ віданні (ч. 1 ст. 191);

привласнення, розтрата, заволодіння чужим майном шля­

хом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191);

викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом елект­

ричних мереж:,  кабельних лінів зв'язку та їх обладнання

(ст. 188). Характеристика цих злочинів міститься в наступ­

ному параграфі;

2)             діяння, які характеризуються протиправним, як правило ко­

рисливим, заподіянням шкоди власникові без обернення на

свою користь чи користь інших осіб чужого майна (тобто,

безпосередньо не заподіюються збитки власникові), або з

оберненням на свою користь майна, яке є нічийним:

•               заподіяння майнової шкоди шляхам обману або зловживан­

ня довірою (ст. 192). Особливістю цього злочину є те, що

при його вчиненні не відбувається вилучення чужого майна,

винний отримує вигоду в результаті використання майна,

яке він мав би передати у розпорядження власника. Саме

цим даний злочин відрізняється від шахрайства (ст. 190);

 

Злочини проти власності  159

привласнення особою знайденого або чужого майна, що ви­

падково опинилося в неї (ст.  193). Цим складом злочину

охоплюються лише діяння щодо майна, яке є чужим для

винного, знайдене винним чи випадково опинилося в нього

і має особливу історичну, наукову, художню,  культурну

цінність або є скарбом;

придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним

шляхом (ст. 198).

3) некорисливі посягання на власність, пов'язані з заподіян­ням майнової шкоди власникові іншим чином:

умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194);

необережне знищення або пошкодження майна (ст.  196).

Передбачення   відповідальність   за   необережне   знищення

або пошкодження чужого майна, у разі, якщо це спричини­

ло тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей;

погроза знищення майна (ст. 195). Особа відповідає за по­

грозу знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або

іншим загальнонебезпечним способом, за умови, якщо були

реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози;

порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197): йдеть­

ся про невиконання або неналежне виконання особою, якій

доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обо­

в'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника

майна.

Вивчення злочинів проти власності передбачає необхідність з'ясування наступних положень, необхідних для розуміння як відповідних складів злочинів, так і їх кваліфікуючих обставин.

Корисливий мотив полягає в прагненні винного протиправ­но збагатитися, або, іншими словами, обернути чуже чи нічий­не майно на свою (або іншої особи) користь, а також отрима­ти майнову вигоду без обернення чужого майна на свою ко­ристь. В результаті таких дій власник (а також законний воло­ділець) майна позбавляється можливості відповідно володіти, користуватися і розпоряджатися майном. Відсутність корисли­вого мотиву в ряді випадків виключає злочинність діяння.

Чуже майно — це майно, яке не належить винному на пра­ві власності і не перебуває у володінні на законних підставах. Не є чужим майно, що перебуває у спільній сумісній власнос­ті подружжя, членів однієї сім'ї, членів селянського (фермер­ського) господарства.

 

160          Глава 20.

Житло — це житловий будинок чи житлове приміщення, які призначені для постійного чи тимчасового проживання лю­дей, а також ті їх складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини.

Інше приміщення — це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей чи матеріальних цінностей.

Сховище — це частина території, призначена для постійно­го чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка об­ладнана огорожею або певними технічними засобами чи може бути забезпечена іншою охороною, а також залізничні цистер­ни, сейфи і т.ін.

Проникнення -— це вторгнення у житло, інше приміщення чи сховище з метою вчинити злочин незалежно від способу такого проникнення. Вторгнення може здійснюватися як таєм­но, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору лю­дей, так і без такого, шляхом обману, а також за допомогою різних знарядь, які дають змогу особі викрасти майно із жит­ла, іншого приміщення чи сховища не входячи безпосередньо до нього (наприклад, витягти якусь річ через вікно).

Значна шкода — це кваліфікуюча обставина злочинів, пе­редбачених ст.ст. 185, 186, 189, 190 КК, що визначається з урахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому завдані збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян — 17 грн.). Йдеться про два критерії визначення розміру шкоди — врахування матеріаль­ного становища потерпілого і розміру завданих йому збитків. Визначення критерію спричинення значних збитків потерпіло­му застосовується лише у випадку посягання на майно, яке є приватною власністю. Для визначення вартості викраденого майна, а також майна, яким винний протиправно заволодів у інший спосіб, розміру матеріальних збитків, необхідно керува­тися нормами законодавства про ціни і ціноутворення та спе­ціальними нормативно-правовими актами, які встановлюють порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищен­ням, умисним псуванням матеріальних цінностей.

Великий розмір — це особливо кваліфікуюча обставина зло­чинів,  передбачених ст.ст.   185—  191.  Вчиненим у великих

 

Злочини проти власності  161

розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи гру­пою осіб на суму від двісті п'ятдесяти до шістисот неоподат­ковуваних мінімум доходів громадян на момент вчинення зло­чину.

Особливо великий розмір — це особливо кваліфікуюча об­ставина злочинів, передбачених ст.ст. 185—187 та 189— 191. Вчиненим в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шіст­сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян на момент вчинення злочину.

Повторність злочинів проти власності — це кваліфікуюча обставина і особливий вид повторності однорідних злочинів, суть якого полягає в тому, що повторним визнається злочин, передбачений ст.ст. 185, 186 та 189—191, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, а також якщо особа раніше вчинила злочин, передбачений ст.ст. 187, 262 КК.


<