§ 3. Злочини проти трудових прав громадян : Кримінальне право України - Авторський колектив : Книги по праву, правоведение

§ 3. Злочини проти трудових прав громадян

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 
РЕКЛАМА
<

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170).

Об'єктом злочину є право громадян на свободу об'єднання у професійні спілки, політичні партії, громадські організації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"1 професійна спілка — це доб­ровільна неприбуткова організація, що об'єднує громадян, по­в'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудо­вої) діяльності (навчання).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про політичні партії в Україні"2 політична партія — це зареєстроване згідно з зако­ном добровільне об'єднання громадян-прихильників певної за­гальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяти формуванню і вираженню політичної

1              ВВР — 1999 - № 45 — С 397

2              ВВР — 2001  - № 23 — С 118

 

154          Глава 19.

волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних за­ходах.

Відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" від 18.06.1992 р. громадська організація — це об'єднання гро­мадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спор­тивних та інших спільних інтересів.

З об'єктивної сторони злочин полягає у дії або бездіяльно­сті, що перешкоджає законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій. Перешкоджання може виражатися у встановленні обмежень, неправомірному втручанні в законну діяльність, погрозах, насильстві або іншо­му протиправному впливі на членів даних об'єднань громадян.

Суб'єктом злочину може виступати фізична, осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона — характеризується виною у формі прямого умислу.

Покарання за злочин: виправні роботи на строк до двох ро­ків або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років.

Перешкоджання законній професійній діяльності журна­лістів (ст. 171).

Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відно­сини, що забезпечують здійснення законної професійної діяль­ності журналістів.

Конституцією України (ст. 34) гарантується право на свобо­ду думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань, а також право на вільне збирання, зберігання, ви­користання і поширення інформації.

Потерпілим від даного злочину є журналіст. Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23.09.1997 р.1 журналістом є творчий працівник, який профе­сійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інфо­рмації для засобів масової інформації, виконує редакційно-по­садові службові обов'язки у засобах масової інформації.

Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням дій, які можуть виражатися у: а) перешкоджанні законній дія-

1 ВВР — 1997 - № 50 — С 302

 

Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав ...

 

155

 

льності журналістів; б) переслідуванні журналіста за виконан­ня професійних обов'язків.

Перешкоджання передбачає створення перепон, обмежень, заборон, щодо здійснення журналістами їх законних повнова­жень.

Під переслідуванням потрібно розуміти вплив на законні права та інтереси журналіста або його близьких осіб здійсню­ваний у фізичній чи психічній формі (звільнення з роботи, по­грози, знищення майна тощо).

Суб'єкт даного злочину — загальний (ч. 1 ст. 171), а також може бути і спеціальний (ч. 2 ст. 171) — службова особа (по­няття службової особи міститься у примітці до ст. 364).

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 171 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 171 — штраф до двохсот неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'я­ти років, або позбавлення права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172).

Безпосереднім об'єктом злочину є охоронювані криміналь­ним законом суспільні відносини з приводу забезпечення пра­ва особи на працю, відпочинок, оплату праці.

Диспозиція даної кримінально-правової норми є бланкет-ною, тобто для з'ясування її змісту нам необхідно звертатися до положень Кодексу законів про працю України.

Об'єктивна сторона злочину характеризується діяннями, що полягають у: а) незаконному звільненні працівника з робо­ти; б) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення працівника з роботи вважається незаконним як­що воно здійснено без законних на це підстав або з порушен­ням встановленого порядку звільнення.

Під іншим грубим порушенням законодавства про працю треба розуміти істотне порушення або створення загрози тако­го порушення трудових прав громадян (незаконне притягнення працівника до матеріальної або дисциплінарної відповідально­сті, ненадання відпустки тощо).

 

156          Глава 19.

Суб'єкт злочину спеціальний — службова особа, яка наді­лена повноваженнями прийняття чи звільнення працівників та зобов'язана дотримуватися трудового законодавства.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, а перша його форма (незаконне звіль­нення працівника з роботи) ще й особистими мотивами (по­мста, заздрість, корисливі мотиви тощо).

Кваліфікуючими ознаками грубого порушення законодавст­ва про працю є вчинення його:

щодо неповнолітнього;

вагітної жінки;

матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або

дитину-інваліда.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 172 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс­тю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років; ч. 2 ст. 172 — штраф від п'ятдесяти до ста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців.

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175).

Об'єктом злочину є відносини, які забезпечують реалізацію конституційного права на своєчасне отримання заробітної пла­ти та соціальний захист.

Предмет злочину — грошові кошти, які повинні виплачу­ватись громадянам (пенсії, стипендії, заробітна плата, інші встановлені законом виплати).

Об'єктивна сторона характеризується безпідставною неви­платою зазначених виплат громадянам більше, ніж за один мі­сяць.

Безпідставною вважається невиплата, яка має місце, незва­жаючи на наявні можливості для повної виплати коштів.

Суб'єкт злочину спеціальний — керівник підприємства, установи, організації будь-якої форми власності.

Суб'єктивна сторона — вина у формі прямого умислу.

Кваліфікованою ознакою (ч. 2 ст. 175) є невиплата коштів, призначених для заробітної плати, стипендії, пенсії та інших

 

Злочннн проти власності  157

встановлених законом виплат внаслідок нецільового їх викори­стання.

Ч. З ст. 175 встановлює спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності у випадку, коли до притягнення до кримінальної відповідальності (набрання обвинувальним вироком суду законної сили) особа здійснила виплату заробіт­ної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом ви­плати громадянам.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 175 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або по­збавлення права обіймати певні посади чи займатися певною дія­льністю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 175 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або по­збавлення волі на строк до трьох років.