§ 1. Злочини проти життя особи : Кримінальне право України - Авторський колектив : Книги по праву, правоведение

§ 1. Злочини проти життя особи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 
РЕКЛАМА
<

Відповідно до Конституції України (ст. 27) — кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави — захища­ти життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних по­сягань.

Взагалі зміст права на життя складають:

 

Злочннн проти життя та здоров'я особи       117

право народитися;

право вимагати від інших суб'єктів правовідносин політич­

них, економічних та інших гарантій повноцінного права на

життя;

право на самозахист від реальної небезпеки для життя;

право на звернення за охороною та захистом свого життя

до державних, недержавних та міжнародних органів і орга­

нізацій;

право на захист і на рятування уповноваженими працівни­

ками правоохоронних органів, рятувальних служб, медич­

ними та іншими працівниками життя кожної людини;

право на відсутність у законодавстві будь-яких підстав для

позбавлення людини життя;

право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд.

Існують випадки, коли позбавлення людини життя не є по­рушенням права на життя якщо воно вчиняється внаслідок не­минучої потреби застосування сили:

коли особа захищається від незаконного насильства;

під час дій, які законно вчиняються з метою придушення

заколоту або бунту (ст. 2 Європейської Конвенції з прав

людини).

Отже, життя особи становить велику соціальну цінність, то­му воно повинно захищатися належним чином.

Кримінальний кодекс України розрізняє різні види вбивств:

умисне вбивство (ст. 115);

умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­

лювання (ст. 116);

умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

(ст. 117);

умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони

або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання

злочинця (ст. 118);

вбивство через необережність (ст. 119);

Об'єктом даних злочинів, тобто вбивства, є життя людини.

Вбивство — це протиправне заподіяння смерті іншій людини.

Не вважається злочином самогубство чи замах на самогубс­тво. Кримінально караним є лише доведення до самогубства (ст. 120 КК).

Об'єктивна сторона вбивства — вчинення протиправної дії (фізичний чи психічний вплив на людину) або бездіяль-

 

118          Глава 16.

ність (не вчинення будь-яких дій, що могли б відвернути смерть потерпілого).

Закінченим вбивство вважається з моменту настання наслід­ку злочину — смерті людини.

Суб'єктивна сторона вбивства — вчинення злочину з уми­слом (прямим або непрямим) і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість).

Суб'єктом вбивства може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років, за вбивства, передбачені ст.ст. 115—117, і 16-ти років — за вбивства, передбачені ст.ст. 118, 119 КК.

За суб'єктивною стороною злочини проти життя особи по­діляються на такі види:

1)             умисні вбивства:

а)             просте вбивство (ч. 1 ст. 115) — умисне вбивство без об­

тяжуючих і пом'якшуючих обставин. До них відносяться

вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих

взаємовідносин, зі співчуття, з ревнощів і т.д. якщо при їх

здійсненні відсутні ознаки вбивств, передбачені ч. 2 ст. 115

та ст.ст. 116, 117, 118 КК України;

б)            умисне вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин — ква­

ліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115);

в)             умисне вбивство,  вчинене за пом'якшуючих обставин —

привілейоване вбивство, до якого відносяться:

умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­

лювання;

умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини;

умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони

або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання

злочинця;

2)             вбивство через необережність (ст.  119), яке може бути

вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і вна­

слідок злочинної недбалості.

Умисне вбивство (ст. 115).

Підлягає кримінальному покаранню особа, яка вчинила вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. При цьому караним є вбивство як без кваліфікуючих ознак, так і з кваліфікуючими ознаками. Іноді такими ознака­ми є мотив і мета, тому вони підлягають з'ясуванню.

У ч. 2 ст. 115 КК передбачено відповідальність за кваліфі­ковані види умисного вбивства, а саме:

—            умисне вбивство двох або більше осіб;

 

Злочини проти життя та здоров'я особи       119

умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідо-

мо для винного перебувала у стані вагітності;

умисне вбивство заручника;

умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для жит­

тя багатьох осіб;

умисне вбивство з корисливих мотивів;

умисне вбивство з хуліганських мотивів;

умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з

виконанням цією особою службового або громадського обо­

в'язку;

умисне вбивство вчинене з метою приховати інший злочин

або полегшити його вчинення;

умисне вбивство поєднане із зґвалтуванням або насильни­

цьким задоволенням статевої пристрасті неприродним спо­

собом;

умисне вбивство вчинене на замовлення;

умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою

осіб;

умисне вбивство, вчинене особо, яка раніше вчинила умисне

вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст.ст. 116—

118 КК.

Об'єктом умисного вбивства при обтяжуючих обставинах є життя особи.

Об'єктивна сторона даного злочину характеризується: а) діянням — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у вигляді біологічної смерті потерпілого; в) причинним зв'язком між вказаним діянням та наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту настання біологіч­ної смерті потерпілого.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Співвиконавцями умисного вбивства визнаються і ті особи, які хоч і не вчиняли дій по безпосередньому заподіянню смер­ті потерпілому, але були об'єднанні з іншими співвиконавця­ми єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя та здійснили дії, які вважалися групою необхідними для реалізації умислу.

 

120          Глава 16.

Кримінально караними є готування до вчинення умисного вбивства і замах на умисне вбивство. Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передба­чав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі нас­лідки не настали з незалежних від його волі обставин.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).

Передбачене кримінальним законом у випадку сильного ду­шевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протиза­конного насильства, систематичного знущання або тяжкої об­рази з боку потерпілого.

Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства може бути викликане такими обставинами:

суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протиза­

конним насильством, систематичним знущанням або тяж­

кою образою з боку потерпілого;

суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризуєть­

ся особливим емоційним станом суб'єкта (його сильним ду­

шевним хвилюванням), а умисел на позбавлення життя по­

терпілого виникає раптово і здійснюється негайно.

Об'єкт злочину — життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у вигляді смерті людини; в) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є також час вчинення злочину. Даний злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хви­лювання, що являє собою раптовий емоційний процес, викли­каний поведінкою потерпілого, протікає швидко і бурхливо та передбачає здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Дуже часто такий стан є короткочасним, триває декіль­ка хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-ти річ­ного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані силь­ного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяж­кої образи з боку потерпілого.

При цьому, систематичне знущання — це особливо циніч­не глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом,

 

Злочини проти життя та здоров'я особи       121

що мають багаторазовий характер. Тяжка образа — це умис­не грубе приниження честі і гідності особи, яке може вчиняти­ся у будь-якій формі — усно, письмово, дією.

Насильство може бути як фізичним — заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв та інше, так і психічним — по­гроза вчинити якісь дії, що можуть спричинити шкоду потер­пілому, але обов'язково протизаконним.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непря­мим умислом.

Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину має дві ознаки;

умисел завжди є таким, що раптово виник і афектованим;

емоційний стан винної особи характеризується сильним ду­

шевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здат­

ність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Покарання за злочин — обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

(ст. 117).

Об'єктом злочину є життя новонародженої особи. Потерпі­лим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями — посяганням на життя новонародженої дитини; б) наслідками у вигляді її смерті; в) причинним зв'язком між зазначеними дія­ми та наслідками; г) часом— це діяння може бути вчинено лише під час пологів або одразу після пологів.

Суб'єктом злочину може бути лише мати потерпілої дити­ни, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-ти річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непря­мим умислом.

Психічне ставлення особи до своїх дій при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості:

його вчинення обумовлене емоційним тиском, який викли­

каний вагітністю і пологами та психічними процесами, які

їх супроводжували;

тимчасовий психічний розлад, який послаблює здатність

матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з

чим вона є обмежено осудною.

 

122          Глава 16.

Не впливає на кваліфікацію даного злочину момент виник­нення умислу в матері вбити свою новонароджену дитину. Пом'якшуючою обставиною для цього злочину може бути вбивство дитини під час пологів або одразу після них. В іншо­му разі відповідальність матері за вбивство своєї новонаро­дженої дитини настає на загальних підставах.

Покарання за даний злочин — обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборо­ни або у разі перевищення заходів, необхідних для затри­мання злочинця (ст. 118).

Об'єктом злочину є життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями, що супроводжуються посяганням на життя іншої людини; б) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті; в) причинним зв'я­зком між зазначеними діями та наслідками; г) певною обста­новкою.

Обов'язково умовою кваліфікації умисного вбивства при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборо­ни, уявної оборони або в умовах необхідності затримання зло­чинця.

При цьому, перевищення меж необхідної оборони — це умисне заподіяння тому, хто посягає тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Необхідна оборона — це дії, вчинені з метою захисту охо-ронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів дер­жави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіян­ня тому, хто посягає шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посяган­ня, якщо при цьому не було допущено перевищення меж не­обхідної оборони.

Уявна оборона — це дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного пося­гання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

 

Злочини проти життя та здоров'я особи       123

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або право­мірного затримання особи, що вчинила злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Потерпілими від даного злочину вважаються такі категорії осіб:

особа, яка вчинила суспільно небезпечне посягання і щодо

якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36);

особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37);

особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає захо­

дів із затримання (ст. 38).

При перевищенні заходів, необхідних для затримання зло­чинців, домінуючим є певне спрямування дій винного — він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин і доста­вити її відповідним органам влади.

Вбивство вчинене з перевищенням меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затриман­ня злочинця, коли при ньому наявними є обставини, що пе­редбачені ч. 2 ст. 115 повинно кваліфікуватися не як умисне вбивство, а за ст. 118.

Покарання за злочин — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбав­лення волі на строк до двох років.

Вбивство через необережність (ст. 119).

Кримінально караним визнається вбивство, вчинене через необережність, яке слід відмежовувати від випадкового заподі­яння смерті (казусу), коли особа, яка заподіяла смерть потер­пілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій чи бездіяльності і не повинна була або не могла цього пе­редбачити.

Об'єктом злочину є життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діян­ням — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у ви­гляді смерті людини; в) причинним зв'язком між вказаними діяннями і наслідками.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла загального віку кримінальної відповідальності (16 років).

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи.

 

124          Глава 16.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 119 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 119 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Доведення до самогубства (ст. 120 КК).

Чинним кримінальним законодавством передбачено відпові­дальність за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, а також це ж саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб. Кримінально караними є ці діяння і тоді, коли вони вчинені щодо неповнолітнього.

Об'єктом злочину є життя і здоров'я особи.

З об'єктивної сторони злочин характеризується:

а)             діянням у формі:

жорстокого поводження з особою — вчинення безжаліс­

них, грубих дій, що спричиняють потерпілому фізичні та

психічні страждання;

шантажу — загрози розголосити про потерпілого відомос­

ті, які останній бажає зберегти в таємниці;

примусу до протиправних дій — загрози фізичним насильс­

твом, залякуванням, заподіяння побоі'в тощо з метою при­

мусити потерпшого вчиняти будь-які дії;

систематичного приниження людської гідності потерпіло­

го — різного роду тривалого принизливого ставлення до

потерпілого;

б)            наслідками у вигляді доведення особи до:

самогубства;

замаху на самогубства;

в)             причинним зв'язком між вказаними діяннями і наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення потерпі­лим дій, безпосередньо спрямованих на позбавлення себе життя.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла загального віку кримінальної відповідальності (16 років).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину є вчинення його відносно: особи, яка перебувала в матеріальній або іншій зале-

 

Злочини проти життя та здоров'я особи       125

жності від винуватого; двох або більше осіб, (ч. 2 ст. 120), а особливо кваліфікуючою ознакою — щодо неповнолітнього (ч. З ст. 120).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 120 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 120 — обмеження волі на строк до п'яти років або по­збавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 120 — позбавлен­ня волі на строк від семи до десяти років.


<