62. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”. : Кримінальне Право України - Кузнецов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С. : Книги по праву, правоведение

62. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 
РЕКЛАМА
<

Позбавлення волі на певний строк - одне з найсуворіших видів покарань, що призначається за вчинення злочинів, які становлять підвищену суспільну небезпеку, і полягає у примусовій ізоляції засудженого на визначений строк у спеціально призначених для цього виправно-трудових установах, і поєднаний з обмеженням прав (свободи пересування, вибору роботи та роду діяльності, спілкування з сім’єю, знайомими тощо) та з жорсткою регламентацією часу роботи та відпочинку. Відбування покарання в таких умовах характеризується виправно-трудовим впливом на осіб, які вчинили злочини, та проведенням з ними виховної роботи.

Згідно ст.86 Кримінально-виконавчого кодексу України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Державним департаментом України з  питань виконання покарань.

Позбавлення волі на певний строк є строковим видом покарання, чим відрізняється від довічного позбавлення волі. Цей вид покарання застосовується як основний, і лише у випадках, передбачених статтями Особливої частини чинного КК. Застосовується це покарання до будь-якої особи як самостійно, так і разом з додатковими. Позбавлення волі на певний строк з огляду на суворість покарання застосовується лише тоді, коли досягнення цілей покарання, зокрема виправлення засудженого, шляхом застосування інших видів покарання неможливе. Якщо санкція статті, за якою засуджується винний, передбачає позбавлення волі на певний строк альтернативно з іншими, більш м’якими видами покарань, суд у вироку має мотивувати, чому саме призначається або не призначається вказаний вид покарання.

У КК у ст. 63 встановлюються єдині для всіх злочинів межі визначення строку позбавлення волі: від 1 до 15 років. Отже, законодавцем встановлено більш жорсткі строки позбавлення волі, а нижню межу визначено в один рік. Конкретні межі строків позбавлення волі вказано в санкціях статей Особливої частини КК. Нижня межа строку позбавлення волі в ряді статей чинного Кодексу може бути не вказана. Якщо нижня межа позбавлення волі не вказана, мінімальним строком позбавлення волі є передбачений у ст. 63 КК один рік.

Особі, яка до вчинення злочину не досягла вісімнадцятирічного віку, покарання у виді позбавлення волі може бути призначене на строк не більше 10 років, а у випадку вчинення нею особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням людини життя, - 15 років (ст. 102 КК) (п.27 постанови).

До неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, покарання у виді позбавлення волі не застосовується.

Остаточне покарання у виді позбавлення волі, призначене за сукупністю злочинів або вироків особі, яка вчинила злочини у віці до 18 років, не може перевищувати 15 років.

КК не передбачає заміни інших покарань (штрафу, виправних робіт тощо) на позбавлення волі. Утім, допускається можливість заміни позбавлення волі строком не більше двох років, враховуючи обставини справи та особу засудженого, на службове обмеження для військовослужбовців (ст. 58) і тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62) на той же строк.

Закон про кримінальну відповідальність, на відміну від поперед­нього, не передбачає видів режиму відбування покарання у вигляді позбавлення волі та необхідності визначення їх судом. Ці обов’язки покладено на відповідні служби виконання судових рішень на підставі та в порядку, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України.