46. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів. : Кримінальне Право України - Кузнецов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С. : Книги по праву, правоведение

46. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 
РЕКЛАМА
<

1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох чи більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32 КК). Вчинення двох чи більше злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК.

Повторність злочинів має такі ознаки:

а) особою (групою осіб) вчинено два чи більше самостійних одиничних злочинів. Одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різний характер; б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу; в) для повторності не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин; г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчилися строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за нього була погашена або знята судимість.

Види повторності:

Види повторності:

1) повторність злочинів, не пов’язана із засудженням винного                  за раніше вчинений ним злочин (фактична повторність). Її зміст роз­кривається через аналіз її видів, певний характер злочинів, які створю­ють її. Це такі види: повторність тотожних злочинів і повторність однорідних злочинів. Саме в ч. 1 ст. 32 КК говориться про повторність тотожних злочинів, тобто передбачених тією ж статтею або частиною статті КК, а в ч. 3 ст. 32 КК – про повторність однорідних злочинів, передбачених у різних статтях Особливої частини КК.

Кваліфікація повторності тотожних злочинів. Така повторність наявна, якщо злочини, що утворюють її, містять ознаки того ж складу злочину (наприклад, вчинені послідовно дві крадіж­ки чи два заволодін­ня транспортними засобами). Обидва злочини, що утворюють таку повтор­ність, охоплює одна стаття КК, в якій встановлена відповідальність за повторне вчинення цього злочину. Тож кваліфікація такої повторності в певних прикладах настає за ч. 2 ст. 185 або, відповідно, за ч. 2 ст. 289 КК. Цієї вимоги суворо до­тримується й судова практика. Так, щодо справ про вбивство було пояснено, що, якщо винний у різний час вчинив два замахи на вбив­ство при кваліфікуючих ознаках і за перше з них особа не була за­суджена, вчинене загально має кваліфікуватися за ч. 1 ст. 15 та п. 13 ч. 2 ст. 115 КК та іншим її пунктам, якщо наявні інші, крім повторності, кваліфікуючі ознаки. У справах про зґвалтування прак­тика правильно вважає, що зґвалтування, вчинене особою, що рані­ше вчини­ла такий же злочин, підлягає кваліфікації за ознакою пов­торності за ч. 2 ст. 152 КК та додаткової кваліфікації першого злочину за першою частиною цієї статті не потребує.

Така кваліфікація відбувається лише у випадках, коли злочини, належні до повторності, всі є закінченими чи всі є замахами на зло­чин  або готуванням до нього. В інших випадках при повторності то­тожних злочинів настають інші правила її кваліфікації. Ці правила зводяться          до того, що в разі, якщо один зі злочинів є закінчений, а інший – замах (або навпаки), вчинене потребує кваліфікації кож­ного злочину окремо, за відповідною частиною застосовуваної однієї і тієї ж статті КК. Так, при вчиненні двох або більшої кількості зґвалту­вань, відповідальність за які передбачено різними частинами ст. 152 КК, а також при вчиненні в одно­му випадку замаху на зґвалтування, а в іншому – закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікува­ти за сукупністю зазначених злочинів.

Повторність тотожних злочинів, якщо вона прямо не передбаче­на  в статті Особливої частини КК (наприклад, особа вчинила послідов­но два умисних тяжких тілесних ушкодження), розглядається в п. 1 ст. 67 КК як обставина, що обтяжує покарання.

Кваліфікація повторності однорідних злочинів, тобто злочинів,                    які мають тотожні чи подібні безпосередні об’єкти та вчинені з однією формою вини, не викликає якихось ускладнень. Кожний злочин, що утворює повторність, має отримати самостійну кваліфікацію за відповідною статтею КК, причому наступний злочин кваліфікується за ознакою повторності. Так, якщо особа вчинила послідовно розбій і крадіжку, вчинене підпадає під ознаки ч. 1 ст. 187 і ч. 2 ст. 185 КК (за ознакою повторності).

2) повторність злочинів, пов’язана із засудженням винного за рані­ше вчинений ним злочин.

Цей вид повторності в теорії кримінального права іноді ототожнюють із рецидивом. Це пов’язано з тим, що особа є засудженою за злочин і знову вчиняє злочин. Та законодавець не відмовився від рецидиву, тому потрібно розмежувати цей вид повторності та рецидив. Відмінність полягає в об’єктивних і суб’єктивних ознаках.

При повторності особа вчиняє однорідні чи тотожні злочини, а для ре­цидиву така умова не є обов’язковою. При повторності особа може вчиняти як умисні (ч. 2 ст. 185) так і необережні (ч. 2 ст. 286 та ч. 2 ст. 286) злочини, а при рецидиві, як відомо, мають бути  наявні тільки умисні злочини.

Виникає питання, а як бути з рецидивом, визначеним як кваліфікуюча ознака (ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 201 та ін.) певних злочинів. На нашу думку, в ситуаціях, коли законодавець прямо вказує в диспозиції норми на “вчинення діяння особою раніше судимою” – слід говорити про рецидив, у всіх інших випадках буде лише різновид загального рецидиву.

Зрозуміло, що ця проблема потребує законодавчого рішення                       та можливий такий варіант: залишення двох видів множини сукупності та повторності злочинів.

 


<