44. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину. : Кримінальне Право України - Кузнецов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С. : Книги по праву, правоведение

44. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 
РЕКЛАМА
<

Причетність до злочину – це дія чи бездіяльність, яка хоч і пов’яза­на з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Види причетності:

Приховування злочину – це активна діяльність особи з приховування злочинця, засобів і знарядь скоєння злочину, його слідів                       або предметів, здобутих злочинним шляхом. До того ж мова йде тільки про заздалегідь не обіцяне приховування, тобто про приховування,  не обіця­не до закінчення (завершення) злочину. Приховувач несе відповідальність за ст. 396 КК. Ця стаття встановлює відповідальність                       за заздалегідь не обіцяне приховування лише тяжких чи особливо тяжких злочинів. Приховування злочинів середньої або невеликої тяжкості кримінальній відповідальності не підлягає. До того ж на підставі                          ч. 2 ст. 396 КК не підлягають кримінальній відповідальності за приховування тяжких і особливо тяжких злочинів члени сім’ї особи, що вчинила злочин, а також її близькі родичі, коло яких визначається законом. Від­повідно до п. 11 ст. 32 КПК – це батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки.

У ст. 256 КК передбачено відповідальність за найбільш небезпечний вид заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних органі­зацій або укриття їхньої злочинної діяльності. Якщо ж таке приховування було обіцяне до початку чи в процесі вчинення злочину, але до його закінчення, таке приховування, як уже зазначалося, розгляда­ється                 як співучасть у злочині через пособництво.

Придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом, –                  це активна діяльність особи, що виявляється в купівлі чи іншій оплатній передачі майна, здобутого злочинним шляхом, або зберіганні такого майна. Йдеться лише про дії, заздалегідь не обіцяні. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то вони утворюють, на підставі ч. 5 ст. 27 КК, пособництво. Придбання та збут, які не були заздалегідь обіцяні до закін­чення злочину, тягнуть за собою відповідальність як самостійний злочин за ст. 198 КК – як вид причетності до злочину (ч. 6 ст. 27).                             Цей злочин передбачає знання суб’єктом того, що придбане ним майно здобуто злочинним шляхом, тобто в результаті конкретного злочину (крадіжки, розбою тощо).

Неповідомлення про злочин – це пасивна поведінка особи,             що полягає в неповідомленні про підготовлювальний, вчинюваний             або вчинений злочин відповідним державним органам.

Чинний КК окремо не передбачає спеціальної норми про відповідальність за недонесення (як це було передбачено в КК 1960 р.).                    На думку М. Мельника відповідальність за недонесення передбачена статтями 384, 385 КК.

Потурання виражається в тому, що особа, котра зобов’язана була й могла перешкодити вчиненню злочину, такому злочину не перешко­джає: злочин відбувається. Питання відповідальності за потурання вирішується таким чином: якщо воно було заздалегідь обіцяним, то стає пособництвом; заздалегідь же не обіцяне потурання може утворювати у випадках, передбачених в Особливій частині КК, службовий злочин (зловживання службовим становищем – ст. 364, службова недбалість – ст. 367) та ін.

Отже, із закону випливає, що наявність заздалегідь даної обіцянки чи її відсутність дає можливість по-різному юридично оцінити види причетності.

 


<