Вступ : Кримінальне Право України - Кузнецов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С. : Книги по праву, правоведение

Вступ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 
РЕКЛАМА
<

Кримінальне право України - одна з найважливіших дисциплін кримінально-правового циклу, яка викладається у вищих юридичних закладах освіти. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи за фахом. Це покладає на студента обов’язок з перших днів занять відмовитися від поверхового засвоєння кримінально-правових інститутів, категорій і понять.

З вивченням питань кримінального права пов’язана підготовка не тільки студентів до семестрових та державних іспитів, але й абітурієнтів юридичних вузів МВС - до вступних іспитів. З огляду на подібність питань у білетах уважається за доцільне запропонувати деякі навчально-методичні рекомендації, які можуть бути використані на вступних, семестрових і державних іспитах.

Досвід приймання іспитів свідчить про наявність таких найбільш поширених і типових хиб, що стосуються знань і практичних навичок абітурієнтів і студентів з курсу кримінального права:

Найбільш поширеними хибами у відповідях на питання, пов’я­заних із Загальною частиною кримінального права, є такі: нездатність чітко визначити основні поняття (кримінального права, злочину, складу злочину, готування та замаху на злочин, співучасті у вчиненні злочину, сукупності, повторності та рецидиву злочинів, необхідної оборони, крайньої необхідності, покарання та інших) або їхні характерні ознаки; неможливість визначити обов’язкові ознаки складу злочину, нерозуміння відмінності об’єкта від предмета злочину (наприклад, об’єктом крадіжки є майно, замість об’єктом крадіжки є відносини власності, а предметом є майно), обставин, що виключають злочинність діяння (необхідна оборона) від обставин, що звільняють від кримінальної відповідальності (примирення винного з потерпілим) та обставин, що звільняють від покарання та його відбуття (звільнення від відбування покарання з випробуванням) та ін.

Із найбільш поширених хиб у відповідях на питання, пов’язаних з Особливою частиною кримінального права, слід зазначити такі: неповний юридичний аналіз складів злочинів, без вказівок на їхні конструктивні та кваліфікуючі ознаки або визначення загальних елементів складу злочину без конкретизації їх стосовно певного складу злочину (об’єктом крадіжки є суспільні відносини, замість об’єктом крадіжки є відносини власності), неспроможність чіткого розмежування суміжних складів злочинів (наприклад, шахрайства (ст. 190 КК) від шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 222)).

Не можна визнати задовільним знання абітурієнтів і студентів кваліфікуючих ознак та їх змісту в складах злочинів. Наприклад, кваліфікуючої ознаки вбивства - умисне позбавлення життя двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК). Зазвичай відповідь обмежується тим, що винна особа вбиває двох або більше осіб. Цього, зрозуміла річ, недостатньо, щоби зрозуміти зміст цієї ознаки вбивства. А відповідь повинна мати такий зміст: 1. Умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного. 2. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим у позбавленні життя кожного з потерпілих. 3. Якщо ці мотиви передбачено як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК. Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК не має.

У відповідях на іспитах досить часто залишаються поза увагою важливі зміни і доповнення в чинному кримінальному законодавстві України, внесені за останній час. Тому в посібнику вказані зміни та доповнення до кримінального законодавства станом на 1 січня 2005 р., що допоможуть обґрунтувати студенту свою відповідь.

Вимагають більш ґрунтовного використання відповідні положення нових постанов Пленуму Верховного Суду України, навчально-методич­ної та монографічної літератури з кримінального права.

Отже, щоби запобігти переліченим недолікам і не допустити інших, треба обов’язково дотримуватися таких положень:

1. Для правильної побудови і повноти відповіді щодо запитань із Загальної частини кримінального права треба, передусім із використанням навчальної програми, визначити місце запитання у системі Загальної частини кримінального права, тобто встановити, до якої теми воно належить. Потім необхідно сформулювати саме положення, вказавши, чи визначене воно в законі (наприклад, поняття злочину - ст. 11 КК), чи дається в постановах Пленуму Верховного Суду України або сформульовано теорією кримінального права. Після цього необхідно розкрити зміст, ознаки та значення поняття чи положення.

2. У відповідях на запитання Особливої частини пропонується дотримуватися такої послідовності: 1) визначити суспільну небезпеку розглядуваного злочину, його місце в системі Особливої частини; 2) дати визначення злочину, що характеризується (крадіжка, шахрайство, одержання хабара та ін.); 3) розкрити об’єкт злочину, а також предмет злочину і потерпілого від злочину, якщо вони є; 4) охарактеризувати об’єктивну сторону злочину та розкрити зміст ознак, що її характеризують, при цьому з’ясувавши конструкцію складу злочину і встановивши момент закінчення злочину; 5) охарактеризувати суб’єктивну сторону злочину (форма і вид вини, мотив, мета, емоційний стан); 6) визначити суб’єкт злочину (фізична особа, осудність, вік, наявність ознак спеціального суб’єкта); 7) проаналізувати кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину, якщо вони є; 8) показати відмінність складу злочину, що аналізується, від інших та суміжних складів (наприклад, відмінність крадіжки від грабежу).

При характеристиці складу злочину необхідно посилатися на постанови Пленуму Верховного Суду України з цього питання, наводити приклади кваліфікації злочинів зі слідчої та судової практики.

3. При вирішенні задачі відповідь повинна складатися з трьох етапів. По-перше, треба визначити формулу кваліфікації, тобто вказати сукупність буквених і цифрових позначень, що вказують на відповідні пункти, частини, статті: Загальної та Особливої частин КК. При цьому слід пам’ятати, що тільки статті 14, 15, 27 КК України вказуються у формулі кваліфікації. Це допомагає встановити стадію вчинення злочину та вид співучасника. Наприклад, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК - закінчений замах на крадіжку з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище або ч. 5 ст. 27, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК - пособництво в умисному вбивстві заручника.

По-друге, необхідно сформулювати обвинувачення, тобто словесно описати всі основні й кваліфікуючі ознаки складу злочину, що його, на думку студента, вчинила особа, згідно з умовами задачі. Належить звернути увагу на те, що у формулі кваліфікації вказується тільки та частина, що найбільш обтяжує відповідальність, а у формулюванні обвинувачення треба вказати всі основні ознаки як основного складу злочину, так і кваліфікуючі. Наприклад, форма відповіді може бути така: особа вчинила злочин, передбачений ч. 5 ст. 185 КК, тобто крадіжку в особливо великих розмірах і з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище.

По-третє, слід аргументовано, з посиланням на нормативні акти або судову практику, пояснити правильність свого рішення. При цьому треба пам’ятати, що відповіді на задачі „так написано в підручнику або в науково-практичному коментарі” не враховуються. При цьому слід уважно аналізувати положення постанов Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що вони мають лише рекомендаційний характер.

Запропонований навчальний посібник, звісно, не може бути використаний як єдине джерело під час підготовки до іспитів. Використання посібника дозволить систематизувати знання студентом під час підготовки до іспитів, а також визначити зміст і приблизний обсяг відповіді на питання.