25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення  місця предмета в структурі складу злочину. : Кримінальне Право України - Кузнецов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С. : Книги по праву, правоведение

25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення  місця предмета в структурі складу злочину.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 
РЕКЛАМА
<

В. Кудрявцев вважає, що предмет злочинів є „матеріальне виявлення відповідних суспільних відносин”.

Є. Фролов під предметом злочину розуміє „такі предмети або речі, котрі є матеріальною підставою, умовою або свідченням існування певних суспільних відносин та шляхом вилучення, знищення, спотворення чи зміни яких заподіюється шкода об'єкту злочину”.

 В. Тацій під предметом злочину „вбачає будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями, з якими кримінальний закон пов'язує наявність в діях особи ознаки конкретного складу злочину”.

М. Коржанський стверджує, що під предметом злочину розуміється „конкретний матеріальний об'єкт, в якому проявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об'єкта злочину), шляхом фізичного чи психічного впливу на який вчинюється соціально небезпечна шкода у сфері цих суспільних відносин”.

Відомий російський правник Ю. Ляпунов стверджує, що предметом будь-якої форми розкрадання можуть бути лише товарно-матеріальні цінності в будь-якому стані та вигляді, які мають економічну властивість вартості, а також гроші як загальний еквівалент вартості.

Відповідно цих визначень, можна сформулювати таке поняття предмета злочину - це вказана в кримінально-правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпечного посягання.

Класифікація предметів злочинів може проводитися за різними критеріями. У теорії кримінального права, як правило вирізняються такі види предметів: люди, речі, тварини і рослини.

Є. Лащук за об’єктами кримінально-правової охорони поділяє предмети на а) блага (майно, гроші та ін.); б) антиблага (наркотичні засоби, зброя та ін.).

Також вчений пропонує, за аналогією з класифікацією безпосередніх об’єктів злочинів, поділяти предмети „по-горизонталі” на: а) основні (майно при крадіжці); б) додаткові (тіло людини при розбої); в) альтернативні (вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини - в ст.262 КК).

Особливу увагу в теорії кримінального права викликало питання чи може бути предметом злочину електроенергія та комп’ютерна інформація.

Так В. Кузнецов розглядав це питання в аспекті відповідальності за крадіжку. Так, якщо електроенергія є предметом викрадення, то вона повинна бути перш за все майном. А це поняття  має три аспекти: фізичний, економічний і юридичний (стосовно останніх аспектів питань не виникає - див. ст. 1. Закону України "Про електроенергетику") Розглянемо електричну енергію саме з фізичної сторони.

З фізичної сторони, майно повинно мати характеристику речі. Що ж таке річ?

Так при дослідженні інформаційно-довідкової літератури, як вже вище зазначалось, під поняттям "річ" розуміють: 1) виріб людини; 2) все, що доступне відчуттям; 3) предмет матеріального світу, який має форму товару .

В інформаційно-довідковій літературі під терміном "Електрика" розуміється: 1) форма матерії, яка складається з заряджених частин - електронів, позитронів, протонів та інших; 2)особлива форма руху матерії; електричний заряд; вся сукупність електричних явищ, в яких виявляють своє існування, рух і взаємодію електричні заряди. А "Енергія" - це: 1) одна з головних властивостей матерії - міра її руху, запас руху матерії (у вигляді світла, електрики); 2) здатність будь-якої речовини, речі виконувати будь-яку роботу або бути витоком тієї сили, що може виконувати це.

Відомо, що матерія - це об’єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від людської свідомості і відображається нею. Виходячи з цього визначення, потрібно погодитись, що воно охоплює як всі чуттєво сприйняті предмети, так і ті, котрі сприйняті нами лише завдяки спеціальним приборам. Також, хоча електричну енергію не можна побачити, почути, але кожен може відчути її шляхом доторкнення (про визначення сили, напруги електричної енергії відповідними пристроями можна не говорити) до оголених електричних дротів. Електроенергія навіть виступає в якості знаряддя вчинення легального "вбивства". Мова йдеться про загальновідомий спосіб здійснення смертної кари в деяких штатах США за допомогою, так званого, "електричного стільця".

Один з важливих аргументів опонентів щодо досліджуваної позиції полягає в тому, що електрична енергія - це не просто матеріальне явище, а одна з основних властивостей матерії. Але ж певні властивості і відносини також можна розглядати самостійно, як окрему сутність, а це і буде розуміння їх в якості речі. До того ж, як відомо, матеріальність певних властивостей пов’язана безпосередньо з конкретними речами. Цей зв’язок носить складний характер, пов’язаний з домінуванням одного елемента об’єктивної реальності над іншим. Коли при такому положенні більше значення надається матеріальній властивості речі, ніж самому предмету, то ця властивість може уявлятися як окрема річ.

Судіть самі: сумніви щодо матеріальності електронів і їх, так званої, вірогідної властивості - електричної енергії набули свого вирішення і обґрунтування на користь останньої вже лише з емпіричного боку ( застосування електрики на виробництві і в побуті, і без цього вже не можна уявити сучасне життя), не враховуючи інших зазначених, і які будуть далі вказані, аспектів.

З одного боку, електрична енергія - це реально існуюча сила, яка може здійснювати певну роботу, з іншого - сукупність електричних явищ, в яких певним чином проявляється існування, рух і взаємодія електричних зарядів. Тобто при дослідженні фізичної сторони електричної енергії можна впевнитись, що електрична енергія відповідає, з деякими уточненнями, поняттю речі матеріального світу.

Аналізуючи інформацію, в свою чергу, як предмет крадіжки, потрібно з’ясувати її сутність на відповідність ознакам предмета викрадення. Матеріальність інформації відносна, особливо, коли це стосується такого її різновиду, як комп’ютерна. До речі, в кримінально-правовій науці склалася та існує дещо застаріла, догматична думка, що інформація не може бути предметом крадіжки, бо вона не має фізичної ознаки. Але це не перешкоджає науковцям вказувати на такий можливий мотив злочинного діяння „як викрадення інформації”. Потрібно згадати, що якщо машинна інформація є ідеальним предметом, то її неможливо було б знищити або пошкодити. Але, як відомо, такі дії цілком можливі щодо даного предмета. Тому можна погодитися з Ю. Батуріним, що цей вид інформації можна вважати майном в кримінально-правовому розумінні (не заперечуючи при цьому, що вона має свої специфічні особливості) з усіма випливаючими з цього висновками.

 


<